Мер Харкова Ігор Терехов застерігає, якщо ми залишимо прифронтові міста у режимі «постійного очікування біди», вони ризикують перетворитися на безлюдні території.
Міста не можуть вічно жити за логікою оборони — людям потрібна надія на нормальне, цивільне майбутнє.
Основна проблема не в руйнуваннях, а в ризику знелюднення. Мер прямо каже – якщо люди не побачать перспектив і безпеки, вони просто не повернуться. А без мешканців будь-яке місто, навіть найсильніше, втрачає сенс свого існування.
Що ж потрібно для порятунку? По-перше — залізні гарантії безпеки. Харків’яни мають відчути, що вони захищені не лише словами, а й чітким місцем України в європейській спільноті. Тільки стабільність дасть впевненість планувати життя на роки вперед.
По-друге, відновлення — це не просто латання дірок у стінах. Терехов вважає, що головний показник успіху — це не кількість збудованих будинків, а кількість людей, які повернулися додому. Важливо, щоб якість життя у Харкові була не гіршою, ніж у Європі.
Зрештою, мета одна – Харків має перестати бути «особливою зоною» на карті небезпеки. Він має стати частиною світової економіки, де безпека — це норма, а не диво. Тільки так прифронтові громади зможуть вистояти та розквітнути знову.