Станом на сьогодні, 23 вересня, десятки населених пунктів Харківської області втратили сполучення з обласним та районними центрами.
Ворог цілеспрямовано знищує вокзали та локомотиви.
Автобуси не можуть повноцінно замінити приміські потяги, оскільки перевозять значно менше пасажирів та є недоступними для пенсіонерів і малозабезпечених громадян.
Полювання дронів на потяги та руйнування вокзалів
Протягом 2026 року російські війська 145 разів атакували залізничну інфраструктуру Харківщини. Такі дані наводить Ґвара Медіа з посиланням на Головне управління Нацполіції в Харківській області. Удари вже не обмежуються північними прифронтовими громадами, ракети та безпілотники досягають південних і західних районів області.
Залізничні маршрути на Харківщині почали скорочувати з початку 2026 року. 27 січня росіяни атакували дронами поїзд Чоп-Барвінкове, що стало першою масованою атакою на потяг в регіоні. Відтоді кінцевою станцією поїздів дальнього сполучення стала Лозова, але ненадовго. Відомий поїзд Незламність, який минулого року з’єднував Львів і Краматорськ, спочатку змінив кінцеву точку на Лозову, згодом став доїжджати лише до Орільки, за кілька місяців до Сахновщини, потім до Кегичівки, а зараз до Берестина.
Військові, які їдуть на службу, та місцеві жителі змушені добиратися до Лозової автобусом через Харків. Люди неодноразово зверталися до Укрзалізниці з проханням організувати трансфер, але наразі такої можливості немає.
Вокзал у Лозовій потерпає від ударів ворога з серпня минулого року. Будівля пережила щонайменше три руйнівні обстріли. Перший стався 5 серпня минулого року, коли місто атакували 30 російських безпілотників. 6 серпня 2026 року від удару по вокзалу загинули двоє людей. Напередодні вночі масований обстріл знову зачепив вокзальне приміщення.
У сусідніх Сахновщині та Берестині також зафіксовано пошкодження залізниці: 7 вересня безпілотник вдарив по залізничному полотну біля вокзалу в Сахновщині, через 10 днів росіяни частково зруйнували вокзал у Берестині. У Новій Водолазі вокзал цілий, але жителів наполегливо просять оминати його.
Укрзалізниця через постійні загрози змушена скасовувати потяги.
Які населені пункти на Харківщині опинилися у “заручниках”
З вересня Ізюм не має залізничного сполучення з Харковом, не ходить приміський поїзд Берестин-Дніпро, а потяг, що раніше з’єднував Лозову та Полтаву, закінчує маршрут у Берестині. Єдиною альтернативою для жителів селищ і сіл став автобус.
Від таких змін страждають пенсіонери та малозабезпечені люди, які втратили можливість дістатися обласного центру за доступною ціною або безкоштовно. Наприклад, проїзд в електропотягах між Ізюмом та Харковом коштував 55-65 гривень, а за автобус треба заплатити близько 500 гривень в один бік. Жителі Златополя змушені платити 300 гривень за квиток до Харкова. Проїзд з Лозової коштує 400 гривень. Через постійне зростання цін на бензин вартість продовжує збільшуватися.
У Берестинському районі колія, що поєднувала Берестин з Лозовою, була дорогою до роботи для багатьох жителів місцевих селищ і сіл. Проїзд коштував 20-30 гривень, тож жителі Сахновщини, Кегичівки, Орільки та інших населених пунктів могли щодня їздити на роботу в Лозову чи Берестин, де простіше працевлаштуватися.
Зараз залізничне сполучення частково замінили автобуси, але повноцінною заміною вони не стануть. Мікроавтобус вміщує приблизно 20 пасажирів, поїзд — кілька сотень. Квиток на автобус з Сахновщини та Кегичівки до Берестина коштує у 10 разів дорожче, ніж на потяг, тому їздити на роботу невигідно.
Великі населені пункти все ж мають хоч якесь сполучення зі світом. Однак є села, які опинилися в глухій ізоляції. Жителі села Мар’ївка, що знаходиться біля кордону Харківської та Дніпропетровської областей, просять Укрзалізницю повернути поїзд Берестин-Дніпро.
Паралельно зі скороченням рейсів залізниці скасовуються деякі соціальні маршрути. У такому становищі опинилися жителі селища Покровське Берестинської громади. Єдиний автобус, який двічі на тиждень їздив до Берестина, скасували. Аптеки та магазини в населеному пункті відсутні.
Відстань до міста становить приблизно 10 км. Для молодої людини з автомобілем це може здаватися невеликою відстанню, а для 70-80-річної людини, яка живе сама і не має автомобіля, це фактично бар’єр між нею та необхідними ліками, продуктами й медичною допомогою.
На запит мешканців села в Берестинській міськраді відповіли, що громада поки що не має фінансової можливості запустити автобус. Повернути транспортне сполучення можливо лише за допомогою благодійних організацій, таку допомогу в громаді шукають.